Інформаційно-консультативний жіночий центр

• Структурні вправи – це краплина води, в якій відображаються принципи і підходи уповноваженої освіти в цілому.
• Коли є потреба в наших правилах (а те, що вона є, помітно з практики наших тренінгів), то вони сприймаються групою швидко і добре. Якщо ж група більше “хвора на насильство” (за словами професора Йогана Гальтунга), то процес “щеплення” правилами відбувається довше.
• Одним з варіантів проведення вправи “Правила” після кількох попередніх занять може бути порівняння тренінгу з країною, а правил – з прапором цієї країни. І як підняття щоранку прапору на щоглу біля амбасад, де засідають УПОВНОВАЖЕНІ посли, так і наше УПОВНОВАЖЕННЯ, потребує щоразу “підняття” наших правил. Як на прапорі кожен колір, кожна деталь означає щось важливе і глибоке, так і кожне наше правило має свою важливість і глибину.
• Про важливість позитивності в підходах говорить і народна мудрість – “Чорта бий – чорта виб’єш.”
• Правило “Не критикувати” дає нам можливість позбавитися у власній свідомості наслідків тоталітаризму, коли, з одного боку, не критикувалося практично нічого з теорії і практики внутрішнього життя, а з іншого – критикувалося все, що перетинало кордони Совіцького Союзу і його сателітів. Намагання постійно протиставляти НАС  і ЇХ лежало в фундаменті “холодної війни”. Спроба уникнути цього – це спроба працювати на викорінення в собі ксенофобії, яка, за словами українського філософа Сергія Кримського іде ще з часів, коли на Землі існували люди (homo sapiens) і людоподібні мавпи, які ворогували між собою. Виходячи за межі свого племені на здобування їжі, людина з першого погляду не могла визначити – хто перед нею – така ж людина чи мавпа, а тому боялася всіх ЇХ. Минули часи, але люди часто-густо ще страшаться знайти і побачити людоподібну мавпу…  

Між іншим, вислів “В спорі народжується істина” також виглядає дещо сумнівним при ближчому його розгляді і при намаганні згадати випадок, коли це насправді сталося.

Отож, правило “Не критикувати” відображає базову людську потребу безпеки.

• Багато прислів’їв можна знайти на користь основних правил. Зокрема, щодо правила “говорити коротко і нечасто” говорить народна мудрість “Людина має один язик, щоб говорити і два вуха, щоби слухати.”
• Правило добровільності допомагає нам зрозуміти, що нічого не заважає проявити свою добру волю. Одна з учасниць тренінгу запропонувала правило доброзичливості. Напевно, для тренерів це правило входить до розряду обов’язкових, бо без доброзичливості до тих, з ким працюєш неможливо впроваджувати принципи уповноваженої освіти.
• Варто подумати над тим, якими ще словами можна замінити “персоніфікація” і “конфіденційність”, бо не в усіх групах присутні можуть  бути знайомі зі змістом цих слів. Персоніфікація означає говорити від свого імені і не робити узагальнень. А конфіденційність – це свобода від пліток і втручання в особисте життя таким чином.
• Деперсоніфікація породжує стереотипність і міфи. Міфи самі по собі дуже інформативні: досліджуючи їх, можна зрозуміти, коли вони виникли, чому, яка в них потреба зараз і в кого.
• Слід пам’ятати, що наші правила є правилами поведінки, а не ставлення, тому при обговоренні запропонованих групою нових правил слід насамперед розглядати їх з цієї позиції.
• Використання слова “ґендер” та інших іншомовних слів інколи викликає в групі або її частині спротив. Можна вживати інші слова і словосполучення – визначені суспільством соціальні ролі жінок і чоловіків, соціостатеві відмінності, партнерські стосунки між чоловіками і жінками тощо.
• Стереотипи завжди обмежують право людини на вільний вибір і рівні можливості. Слід також відрізняти самі стереотипи від умов, в яких вони виникають і існують.
• Інколи можна почути вислів, що бути жінкою – це місія. Але це просто даність і важливо, як ми нею користуємося. Місія – це свідомий вибір, тому якщо ми говоримо про те, що наша місія бути жінкою (або чоловіком?!.), це говорить, що ми знаємо, що вона означає і свідомо крокуємо до неї. В інших випадках – це примус і насильство. Місія Христа була в спасінні людства, але він знав на що він йшов, навіть страждаючи в передбаченнях страждань…
• У вправ “Я пишаюсь” можна замінити вираз “Я пишаюся своєю сім’єю” на слова “Я пишаюся, що я потрібна своїй сім’ї”, наприклад, акцентуючи на власному внеску в існування сім’ї саме в такому вигляді. Добре сказала одна учасниця, що любов починається з гордості – можна пов’язати любов до сім’ї з гордістю за те, що в ній є і моя лепта.
• “Герб” було названо однією з учасниць “книгою про наше життя”. Інша учасниця сказала, що герб – це порядок в душі, вдома, а практичне право має на меті порядок в країні, тому вони пов’язані між собою. Варто шукати такі взаємозв’язки і з іншими частинами, вправами, курсом в цілому.
• Типологія конфліктів дуже широка, серед інших можна виокремити поведінкові, світоглядні конфлікти і конфлікти власності. Наші тренінги в основному працюють в царині поведінкових конфліктів.
• У вправі “Переформулювання”, коли дехто при обговоренні каже, що її або його слова проаналізували, варто спитати, чи було завдання аналізувати. Пам’ятаймо про важливість дефініцій!
• Одна учасниця сказала, що чоловік – це айсберг, а жінка вивчає його все життя. Як ви вважаєте, що це – фізіологічна відмінність чи ґендерна конструкція? Спробуйте проаргументувати.
• Говорячи про лідерство, важливо пам’ятати, що лідер – це одна людина, а добре управління – це завжди робота команди.
• Пам’ятаючи про важливість акцентування на взаємозв’язку між вправами, можна перекинути місток у вправі “Стиль керівництва” до блоку успішних комунікацій. При обговоренні ситуації, що може бути, коли стиль керівництва людини, яка очолює організацію, не відповідає самій організації (цілям, завданням, стану, персоналу тощо), можна сказати про два можливих шляхи – перетворення конфлікту на руйнівний чи творчий.
• Одна з учасниць сказала, що покірна жінка – це гальмо виробництва. Чи ви теж так вважаєте? Чому?
• При обговоренні вправи “Розмова з потерпілою” з блоку “На шляху до ненасильства” було запропоновано написати лист потерпілій, в якому було б в доступній і дружній формі написане, що їй треба насамперед зробити, якщо з нею сталося щось важке і насильницьке.
• Елен О’Ніл (Конференція жінок – жертв побиття, 1987 р., США) подає таку аналогію: існує ріка потреб потерпілих від насильства – у верхів’ях хтось кидає в неї людей, які перетворюються на жертв (ми можемо стояти трохи вище і попереджати це); далі за течією їх вже треба витягати (тобто долати наслідки). Тому залежно від обставин, що складаються навколо цієї ріки, ми можемо сприяти запобіганню насильства чи працювати над наслідками.

З повагою,

Олена Суслова
Голова Правління
Всеукраїнської асоціації
уповноваженої освіти
і комунікацій